«Страх, як туман, важкий за консистенцією, наповнює все зсередини»

Війна стала тим днем, який змінив моє життя і життя багатьох українців.

Війна забрала почуття безпеки й спокою. Тепер я знаю як звучить вибух. Коли ракета вдаряється об землю, і таке відчуття, що кора Землі проломлюється до самого ядра. Щось неприродне, жорстоке, божевільне. Страх, як туман, важкий за консистенцією, наповнює все зсередини. Але зараз я ціную життя і безпеку набагато більше.

Війна забрала в мене почуття легкості та безтурботності. Зараз я не тільки знаю, а можу відчути, чому прабабуся завжди говорила “Хай тільки не війна”. Ми не в змозі контролювати те, що відбувається. Але позбавитись ілюзій щодо контролю теж корисно. Війна забрала бажання мріяти та можливість планувати майбутнє. Але я нарешті почала помічати життя тут і зараз, не вимагати від себе багато. Бути іноді сильною, а іноді й слабкою.
Позбавила в нас все, житло, роботу. Ми сім'я багатодітна, чоловік помер. Де знайти їжу і воду для дітей, бо кругом дуже страшні обстріли, молилася, щоб мене не вбило під час знаходження їжі і води, боялася за дітей. Вони були дуже налякані, поки ми були в Маріуполі під обстрілами, зовсім не розмовляли, старший боявся померти. Допомагав мені збирати сніг і воду , яка таяла від снігу з криш.