Початком війни для нас став обстріл Горлівки. У нас із деяких місць її видно. Якраз був час сінокосу, ми збирали сіно, вантажили на трактор. І на наших очах це все відбувалося. Потім по селу пішли БТРи з автоматами. Ми сиділи в підвалі з рідними.
У зв’язку з війною стало проблемно працевлаштуватися. У нас і раніше складно було знайти заробіток, а тепер і поготів.
Як почалася війна, у нас із криниць вода пропала. Раніше була солона, але можна було використовувати, щоб випрати, а тепер її просто немає. Ставок висох і худобу напоїти нічим.
Зараз більш-менш відчуваємо себе в безпеці. Але війна не закінчена, і в будь-яку мить може щось змінитися.
Мріємо про мир. Ми почали більше цінувати життя і кожен прожитий день.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.