«Спокою немає, бо ракети летять у місто»

За місяць до війни мій чоловік помер. Зі мною на момент початку війни була онучка одинадцяти років. Зранку мені зателефонувала донька та сказала, що росія вторглася в Україну. Я з дитиною сиділа в підвалі, боялась обстрілів.

Я думала, як нам виїхати з країни. Поїхала до подруги в Словаччину, бо я не знала, що буде.

Згодом я повернулась додому, але зараз спокою немає, бо ракети летять у місто. Я приймала переселенців з Бахмута, я допомагаю їм, як можу. Я вдячна Фонду Ріната Ахметова за допомогу людям.

Я сподіваюсь на завершення війни і що майбутнє в країні буде мирним.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/