Коли почалася війна і автобусами масово вивозили людей із селища, Валентина Петрівна залишилася вдома з онуком, займалася господарством на власній дачі. Тоді часто перебивали газові труби та електромережу. Постійно було чути стрілянину.
Літній жінці страшно залишатися самій під час обстрілів. Буває настільки напружена обстановка, що їй на вулицю лячно виходити.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.