Я не вірила, що почнеться війна, але все ж таки Росія на нас напала. Відразу виникло відчуття страху та образи. Бомбили Слов’янськ дуже сильно, але я нікуди не виїжджала.
Більше за все мене шокувало, що нас напали ні за що. Цілі родини зараз розлучені.
Мій син виїхав до Дніпра. Чекаю його з онуками в гості після перемоги. Я налаштована на найкраще для України. Я не втрачаю надії на перемогу та повернення всіх додому.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.