Анна Олексіївна

«Син тримав на руках тримісячну сестричку, коли гатили по нашому місту»

Війна перш за все забрала у дитини впевненість, що все буде добре. Довелось одномоментно подорослішати. Немає безтурботного дитинства, в якому можна вільно спілкуватися з однокласниками та гуляти на вулиці і нічого не боятися. Постійний вий сирени тривожить та діє на нерви дитині. З'явилися часті головні болі, поганий сон , розмовляє уві сні та щось викрикує. Найважче мені, як мамі, зберігати спокій і запевняти, що скоро все закінчиться. Шокуючим для нас стало поняття, як це вбивати людей, дітей...

Для молодшої доньки є потреба у воді та харчуванні, засобах гігієни. Війна навчила нас обходитися тільки документами, зарядженим телефоном та ліхтариком. Це жах, коли довелося їхати з хати і не мати можливості взяти з собою іграшку.

Син тримав на руках тримісячну сестричку, коли гатили по нашому місту. Поряд з нашим будинком неодноразово прилітали ракети і будинок підстрибував, стіни, здавалося, що зараз впадуть на нас.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/