"Сидимо ночам в коридорі, на вулиці майже не гуляю, бо часті сирени, страшно дуже"

Мене звуть Артем і мій братик Михайлик (він ще не вміє ні писати, ні говорити словами), пишу за двох. Жили з мамою та татом (вітчим) у Дніпрі 3 роки, ходив до школи, відвідував гурток тхеквондо, потім почалася війна, народився братік, життя наше перевернулося нажаль не кращим чином, довелося з мамою і маленьким 2х тижневим братиком покинути це гарне місто і поїхати на постійне місце проживання до бабусі, знову змінити школу, зному змінити друзів.

Зараз ходжу на джиу джитсу, мені дуже подобається цей вид спорту, ходжу з моїм другом. Маю домашніх улюбленців, папужка Маша і маленького поки що равлика)))) Мама зараз з братиком вдома, іноді бере підробіток, коли бабуся може посидіти з маленьким, бабуся працює, хоча вже на пенсіїї (((

Переїхали в інше місто, зміна школи і всього, що так подобалось, сидимо ночам в коридорі, на вулиці майже не гуляю, бо часті сирени, страшно дуже, люблю дерев'яні 3д пазли (зброю або машинки), де багато деталей, люблю їх збирати з мамою, це часа 4 аж займає))) а малеча любить прибирати и малювати, мольберт хотіли би йому купити.