Я з Дружківки, за час повномасштабного вторгнення нікуди не виїжджала.
В перший день прокинулися від вибухів і подумали, що десь заправка вибухнула. Але потім прочитали новини і були в шоці. Не вірили, поки вже не пішло все повним ходом.
Чоловік пішов захищати країну, а я залишилася вдома. Чекаю його і чекаю закінчення цього кошмару.
Шокує, що в нашому місті постраждали домівки. Шокує, коли гинуть люди. Зараз ми вже звикли до сирен, до вибухів, але спочатку було дуже страшно.
В цілому важко, що це так затягується. На даний час мені просто хочеться спокою, хочу жити у вільній, незалежній країні. Щоб все було так, як прописано в Конституції.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.