Спала, прокинулася о п'ятій ранку і пішла на роботу. Пережили відсутність їжі, води, електроенергії. Людей ховали на городах в приватному секторі. Шокувало знищення міста. Навколо було зло та смерть. Ці події не хочеться пам'ятати, але забути неможливо.
Воду набирали в пожежному гідранті, готували на печі в приватному будинку, їли один раз на день, бо була велика родина. Батьки залишилися в Маріуполі. Ми з чоловіком виїхали. Я була журналістом, повернулася в професію.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.