Мені 67 років. Живу з чоловіком у місті Дніпро. Тут мешкають і наші сини зі своїми сім’ями.
Звістка про початок війни стала для нас великим потрясінням. Чоловік заспокоював мене, хоча й сам хвилювався.
У перші дні війни ми закупили ліки в більшій кількості, ніш зазвичай. З’їздили на інший кінець міста, щоб придбати оптом батарейки для слухового апарату. Запасалися так, щоб нам вистачило їх хоча б на пів року.
Шокувала смерть кожної людини. Величезний шок викликало те, що ми дізналися про Бучу і про Харків. У цих містах живуть мої колишні однокласниці й однокурсниці.
Шокувало влучання ракети в житловий будинок нашого міста. Дуже боляче дізнаватися про загибель людей.
Мені здається, що війна має закінчитися цього року. Хочеться пожити у квітучій країні і помандрувати відбудованою Україною.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.