Історії, які ви нам довірили
Мені 58 років, працювала і жила в селі Мар’їнського району Донецької області. Виїхали ми 11 травня, тому що почалися обстріли, загинула знайома.
Ми поїхали в Запоріжжя. Там прожили чотири дні в хостелі. А потім знайомі у Київській області нам знайшли хатину, де ми живемо і до цього часу.
Я вдома була приватним підприємцем і не закривала ФОП. Можливо, відновлю торгівлю. Чоловік - пенсіонер, тож грошей не вистачає. Газом ми не можемо топити - топимо дровами. Тут в селі - як в селі, в хаті немає туалету, ванної кімнати. Ну, якось виживаємо.
Шокували смерті односельчан, втрата житла. У нас був будинок гарний. А тепер залишилися без нічого.
Ми у свій автомобіль погрузили одяг, більше нічого не брали - так і виїхали. Все залишилося там.
Стараємось весь час не думати про одне і те саме, якось потихеньку справляємося, пристосовуємось.
Повернутися ми не можемо - наше село повністю розбите. Тож не знаю, що буде далі.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
