Мешканцю Харкова довелося годинами стояти у черзі за продуктами та збирати уламки снарядів.
24 лютого ми спокійно спали вдома, та замість вранішнього будильника почули вибухи. Не один чи два, а цілу канонаду. Це було десь о п'ятій ранку. Сумнівів не було. Війна...
Складно було заспокоювати дітей, вони у нас ще маленькі: трьох і десяти років.
Шокували розірвані снаряди та їхні уламки на подвір’ї, а ще – пожежі навкруги...
Оскільки запаси харчів не робились – ми не очікували, що буде війна, – то було дуже непросто взимку простояти 3-4 години у черзі до магазину, щоб придбати хоч щось для дітей і для себе.
Потім, на превеликий жаль, довелося розлучитися з рідною домівкою та батьками. Дітей та дружину був вимушений вивозити у безпечне місце. Зараз я без роботи, а до війни працював у сфері систем опалення. Думаю зайнятись чимось іншим, щоб прогодувати родину.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.