«Шокували ракети, які вони на людей пускають та хати розбивають»

Я сама з Полог Запорізької області. Коли почалася війна, рашисти вже другого числа зайшли в місто, почали командувати та бити.

Як по сусідству впали ракети, то я і оглухла. Воно було неочікувано. Вікно з луткою вирвало, потім і вікна побило, і дах підняло. Синова домівка поруч - ми до нього втекли. До 11 квітня терпіли – думали, налагодиться. А воно не налагодилось, то ми виїхали.

Вже коли ми виїхали, окупанти ходили по хатам і питали, хто тут живе. Сусіди нас виручили: сказали, що ми тут живемо - приїжджаємо собачку годуємо, а живемо в бабусі, бо вікна повилітали.

Шокували мене ракети їхні, які вони на людей пускають та хати розбивають. І місто розбите, і села побиті - розруха страшна! Ми злякалися, і трусилися, спати було не можливо. В підвалі сиділи, а я взагалі ще каліка - в мене ревматоїдний артрит, взагалі в мене права сторона не працює ні рука, ні нога, око не бачить, і на вухо не чую. Я каліка після війни залишилася, ото такі діла.

Не було ні світла, ні води, зараз і газу немає: перебили. Наші давали гуманітарну допомогу, то ми раз отримали і поїхали. А тепер тут дають гуманітарну допомогу - ото так і перебиваємося.

Тут також гепають і ракети то літають. Як бехне, то кудись би і тікав, а я каліка - швидко не побіжу. Ото так і живемо з переляком, тиск в мене відразу хватає 200. Діти трішки легше переносять, а я в такому віці, що воно на мене швидко діє, мені 86 рік вже.

Як би війна сьогодні скінчилася, то ми б були такі раді, напевно б весь світ танцював! А коли вона закінчиться - ніхто не знає.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/