Наталя Вікторівна згадує про минуле життя, яким вона була цілком задоволена. Але незабаром війна кардинально все змінила. У підвалах без світла, газу та тепла голодні люди рятували найцінніше, що в них залишилось – життя. Але навіть в таких складних обставинах проявлялася людяність по відношенню одне до одного та взаємна турбота. Жінка більше за все хоче повернення миру на рідну землю.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.