«Найскладніше це було залишити рідну домівку. Я всю дорогу до Запоріжжя плакала»

«Дочка жила в Мелітопольському районі і вона зателефонувала о пів на шосту ранку і сказала - Війна, нас бомбять!» – розповідає про перший день війни Валентина Меркулова із Гуляйполя. Каже, що повірити, що росія нападе на Україну було невозможно. У Сімферополі в неї живе сестра, і коли почалися бойові дії, то вона почала постити в соцмережах пости, що підтримують окупантів. 4 березня на городі жінки впало 4 снаряди, але слава Богу, ніхто не постраждав. А за десять днів, після дуже сильного обстрілу, розбомбили сусідню вулицю. Після цього Валентина Петрівна з чоловіком взяли документи та мінімум речей і пішли пішки до центру міста, щоб евакуюватися до Запоріжжя. Нині вони живуть в обласному центрі і дуже сумують за своїм будинком. У жінки онкологія і вона не знає, скільки їй судилося прожити, але хоче повернутися додому.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/