«Рвалися снаряди, осколки летіли над головою чоловіка»

Зінаїда Сергіївна постраждала під час обстрілу Сєвєродонецька, була контужена. У 2021 році хоч стали стріляти далі і менше, пенсіонерка сприймає все це близько до серця.

Коли війна почалася, я на дачі була. Чоловік інфаркт переніс, і йому треба було на свіжому повітрі побути. Саме між Рубіжним і Лисичанськом ці дачі. Уночі почалися обстріли. Рвалися снаряди, осколки летіли над головою чоловіка. На дачі в іншому садівництві будиночок згорів, коли бомбили. Нас Бог милував, але однак це страшно.

Ми Богу молилися та в підвалах ховалися, поки це припинилося. Це ж так страшно, що не передати словами. Краще б ніколи не бачили цього й не чули! Як згадую – у мене сльози. Страх і тиск піднімається, як тільки почую гул – уночі прислухаюся до всіх звуків. Зараз із дачі чутно, коли починають бомбити ночами і днями. Ми й так скільки в підвалі просиділи ночей у 2014 році!

Живемо одним днем і все, немає майбутнього. Ніхто не думає про завтрашній день. Прокинулися – і слава Богу. Нічого немає хорошого, поки все гірше й гірше. Знову щось бомблять за 15 км, знову обстріли тривають. У 2014 році, коли летіли літаки, то скинули бомбу, тут було чутно. Я в кущах як упала, так і лежала, а потім гірше чути стала.