«Росіяни розбили ТЕЦ – не було опалення»

Мені 46 років. Я живу в Охтирці Сумської області. З перших днів війни наше місто дуже постраждало. Деякий час я з дітьми жила в підвалі багатоквартирного будинку. Постійно були обстріли. На наших очах розбомбили військову частину. Наші хлопці допомагали розбирати завали й витягувати людей. У нашому місті багато зруйнованих будівель. Дуже багато людей загинуло. 

Воду й продукти нам привозили. Попри обстріли, ми готували у дворі на багатті. Росіяни розбили ТЕЦ – не було опалення. Коли почалися бомбардування, ми виїхали. Їхали аби куди. Зупинилися в Полтавській області. Незнайомі люди надали нам будинок і забезпечили всім необхідним. Ми прожили там місяць і повернулися додому. 

Коли ми виїжджали, були перевантажені блокпости, тому що багато людей евакуювалося. Ми боялися їхати через ліс, бо говорили, що там були російські військові. У Полтаві ми ще довго не могли заспокоїтися.

Ми виїжджали на власному авто. Забрали з собою кота, собаку й морську свинку. Кіт і морська свинка відразу померли від стресу. Рибки, які залишилися у квартирі, теж не вижили. Залишився лише пес. 

Ми повернулися, коли наші військові вибили росіян з міста. Опалення вдома не було. Ми пожили на дачі. Користувалися обігрівачем. 

Я інвалід другої групи, тому не працюю. Діти деякий час були без роботи. Зараз працюють, але їм значно зменшили заробітну плату. 

Хочеться якнайшвидшого закінчення війни. Я вірю в нашу перемогу. Хочеться щасливого майбутнього.