Історії, які ви нам довірили
Я проживала в місті Токмак. Перші дні війни було достатньо тихо, а коли почався наступ на наше місто, довелося сидіти в підвалі. Не вистачало продуктів і води. Питну воду ми шукали по місту, набирали з колонок.
Найбільше мене шокувало те, що російські військові забирали людей в підвали і катували. До рук окупантів потрапили мої знайомі та друзі.
Батьки мого чоловіка і моя бабуся залишилися в місті. Бабусі 92 роки. Я до останнього не хотіла залишати її. Але коли справа дійшла до "референдуму", ми з чоловіком вирішили виїхати. На блокпостах чоловікові ставили багато питань, але в цілому дорога пройшла добре. Ми виїхали за один день. Ми вивозили з собою літню людину, вона нормально перенесла переїзд.
Зупинилися в Запоріжжі, бо ми знаємо це місто. Тут добре допомагають переселенцям. І до того ж, до Токмака недалеко. Я продовжую працювати там, де й працювала до війни. Отримую дві третини заробітної плати.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
