«Російська техніка була скрізь: біля нашого будинку, біля кожного магазину й ринку»

Я жила з батьками в місті Бердянськ Запорізької області.

У перший день війни ми прокинулися від вибухів. Того дня скрізь були черги. Люди скупляли продукти й ліки. Через три дні російська армія окупувала наше місто. Їхня техніка була скрізь: біля нашого будинку, біля кожного магазину й ринку. Над містом кружляли ворожі літаки.

Значно зросли ціни на продукти й побутову хімію. Потім окупанти замінили наші товари на російські. Вони були жахливої якості. З початку березня зникло світло й газ. Ми сиділи в холодній хаті. Майже місяць не було зв’язку й інтернету. Через це я не могла навчатися.

Я виїжджала з татом. Ми проїхали 21 російський блокпост. Це було дуже складно, бо на кожному з них перевіряли телефони, документи, речі.

Майже добу ми їхали під обстрілами. З усіх боків були міни. Ми молилися, щоб доїхати живими.

Я приїхала до свого хлопця в Полтаву. Більшість моїх родичів залишилися в окупації, і всі мої друзі теж.

Війна навчила мене цінувати життя, не витрачати час на безглузді речі й не нервуватися через усілякі дрібниці, а ще - більше спілкуватися з рідними.

Долати стрес мені допомагає навчання й саморозвиток, але повністю позбутися наслідків стресу неможливо. Коли читаю новини про Бердянськ та інші окуповані міста, нервую. Щодня сподіваюся на закінчення війни.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/