"Разом з батьками ми організовували гуманітарну допомогу військовим та людям на окупованих територіях"

Кравченко Мирослава, учениця 11 класу Ліцею «Логос»

Вчитель, що надихнув на написання есе: Гунченко Світлана Анатоліївна

«Чому бути українкою – це моя суперсила»

Україна  - держава, яка з 2014 року демонструє всьому світові свою силу та незалежність. Незважаючи на активні бойові дії, українці продовжують боронити свою землю та вірити у світле майбутнє своєї країни, зберігаючи волелюбний дух українського народу, силу волі та відданість своїй батьківщині.

Волелюбність – одна з ключових ментальних рис українців, ми  надзвичайно сильна та хоробра нація. Початок повномасштабної війни тільки зміцнив національний дух кожного українця та посилив бажання робити все що завгодно, задля перемоги та збереження української культури. Я дуже пишаюся нашими співвітчизниками, які добровільно виявили бажання захищати наші землі від підступного ворога , які незважаючи на свій вік, стан, страх перед смертю  проявили свій патріотизм.

Зі сльозами на очах, я радію коли людям вдається врятувати домашніх тварин, адже багато людей поїхало і залишило нещасних тварин вдома… беззахисних та покинутих. Одяг для військових, їжа, медикаменти, перевезення людей з окупованих територій до безпечних міст- це все люди волонтери, з добрим серцем та з щирим і палким бажанням допомогти українцям.

Люди-герої наші  лікарі, які на гарячих точках та у лікарнях працюють без зупинку, надають допомогу постраждалим. Велика подяка нашим журналістам та репортерам, які висвітлюють події та інформують весь світ про страшні злочини які завдає нам наш ворог.  Вражає сила та віра кожного українця у перемогу та подальший розвиток своєї країни. Будуються нові домівки, дитячі майданчики, створюються простори для дітей і підлітків – це все свідчить про те, що процес розвитку в країні не зупиняється, також  відбувається багато благодійних майстер-класів, творчих ярмарків, благодійних концертів, звідки кошти йдуть на допомогу нашій армії.

Окремо завдячуємо нашим відважним жінкам, які виховують і  навчають своїх дітей у бомбосховищах, під час ракетної небезпеки та намагаються відволікти та пояснити що взагалі відбувається у їхній країні. Вчителі, які під час блекаутів проводили заняття   просто на вулицях, для того, щоб навчати дітей, адже діти це наше майбутнє покоління на яке покладена велика надія на відбудову та збереженню української ідентичності.

Українці працюють, лікують, навчають, виховують, боронять, збирають кошти, прагнуть до вищого та безпечного рівня життя. Я неймовірно пишаюсь, що я українка, що я живу на одній землі з таким хоробрими та наполегливими людьми, які завжди готові прийти на допомогу та об’єднатися задля перемоги.

Я, зі своєю родиною усіма силами намагаюсь бути корисною і допомагати Україні. Моя мама психологиня, і під час безпечних ситуацій для людей, які постраждали, вона  працювала в волонтерській психологічній організації і  надавала психологічну допомогу і намагалася  підтримати  усіх людей які втратили рідних, втратили своє житло, яким війна зруйнувала ціле життя… мій тато - весь цей час співпрацював с благодійними організаціями, волонтерськими організаціями, а також  фінансово підтримує нашу армію. Разом з батьками ми організовували гуманітарну допомогу військовим та людям на окупованих територіях. Оособисто я, брала участь у мітингах які проводили на підтримку наших  воїнів,  у благодійних зборах, та організовувала благодійні танцювальні майстер-класи.

Українці- уособлення віри, незламності, хоробрості та стійкості. В цьому і полягає наша супер сила!!! Протистояти великій державі-агресору та не втрачати патріотизм дуже важко, але підтримка та наполегливість робить нашу націю могутньою та непереможною. Нас не здолати! Ми  маємо зберегти нашу єдність і наближати перемогу! І як казав Тарас Шевченко:

«Борітеся – поборете, Вам Бог допомагає! За вас правда, за вас слава, і воля святая!»