«Рано вранці під вибухи ми тікали із нашого міста, тікали від смерті»

Наша квартира знаходиться у м.Харків, на Північній Салтівці, вранці 24.02.22 ми були вимушені покинути все, що ми мали і тікати від війни. Спочатку, з першого дня війни (24.02.2022) і протягом 6 діб ми ховалися у підвалі школи і майже не виходили на вулицю. Ми не мали змоги помитися, поїсти теплої, нормальної їжі, а в туалет доводилося ходити на відра. У моїх дітей не було жодної іграшки, бо ми майже нічого не встигли взяти із необхідних речей. Згодом надія, що все скоро закінчиться почала згасати, і потім рано вранці під вибухи, ми тікали із нашого міста, тікали від смерті і тих, хто прийшов нас «визволяти». Майже 7 діб ми добиралися до міста, у якому зараз живимо. Я не знаю, що буде далі. Ніхто не знає... Чи не залишимося ми без нічого? Де ми будемо жити? І як зберегти дитинство моїм дітям?

Якось вже у Чернівцях ми гуляли на дитячому майданчику я плакала разом із моїм молодшим (на той час дворічним) сином прямо на дитячому майданчику, бо він дуже хотів взяти самокат, а хлопчик не дозволяв. Моє серце розривалося, бо вдома залишився його новесенький самокат, який подарували на день народження. Все залишилося там: речі, спогади, друзі, рідні, мрії і плани на майбутнє... А зараз ми просто живимо, намагаємося триматися і дякуємо Богу і тим людям, хто допоміг нам!

Усе, що відбувалося і відбувається до цих пір для мене є жахіттям. Нажаль, як наслідок перенесенного ковіду, я страждаю підвищенною тривожністю, тому для мене було дуже важко зібратися з думками, тримати себе у руках і приймати важливі рішення. Я розуміла, що заради дітей треба брати себе в руки і рятувати їх, але путанина в голові і жахливий страх дуже заважали. Дякую Богу, що ми виїхали з нашого міста цілі.

По приїзду у м. Чернівці нам дуже допомогли з їжею і одягом, взуттям для дітей, бо в нас нічого не було із собою, ні речей, ні іграшок, нічого.

З 24.02.22 по 04.03.22 мої діти були свідками обстрілів рідного міста, паніки людей, нестачі їжі, туалету і змоги помитися, звуки вибухів, страх.. Далі ще тиждень у дорозі, в страшенних заторах і вдень, і вночі.