Ірина Анатоліївна

«Ракетні удари, обстріли, гул гвинтокрилів, присутність російських військових зі зброєю, масові перевірки та обшуки»

Війна змусила покинути рідну домівку і змінити місце проживання, тому що життя на рідній землі стало під загрозою. Навала рашистів змусила вивезти дітей у більш безпечне місце. Кожного дня ми очікуємо на повернення додому, але вже другий рік змушені жити очікуваннями. Віримо у перемогу!

Ракетні удари, обстріли, гул гвинтокрилів над дахом власної домівки, присутність російських військових зі зброєю, масові перевірки та обшуки. Що ще потрібно перенести дитячій психіці? Тут і дорослому тяжко. Загострюються усі хвороби.

Коли ми більше місяця прожили в окупації, ми пережили гуманітарну катастрофу, оскільки продукти не завозили в магазини, хліб продавали один буханець на сім'ю, полиці в магазинах були пусті, гігієнічних прокладок для жінок не стало, підгузок для малечі не купиш. Ми були в шоці! А коли переїхали до Запоріжжя, нічого такого не відчули. Зустріли нас гарно, одразу видали гуманітарну допомогу. І впродовж року волонтери підтримують ВПО, за що їм величезне дякую.

3 та 4 березня 2022 року у нашому селищі зустрілися наші військові з ворогом. Почався обстріл реактивними снарядами. Нам довелося 2 доби разом з річною дитиною ховатися у підвалі. Це було не бомбосховище, а звичайний погріб для консервації, але нам здавалося тоді, що ми в укритті…

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/