Переживши ракетний обстріл, Валентина Миколаївна покинула рідну домівку та евакуювалась у безпечне місце
Я спала вдома, але мене розбудив старший син зі словами, що почалась війна. Звісно, як і багато хто, ми стикнулися з нестачею їжі, й нам доводилось ходили по гуманітарну допомогу. Одного разу нас на вулиці нагодували патрульні поліцейські.
Я була шокована, коли ракета розбила сусідній будинок. Не розумію, як росіяни можуть стріляти по мирному населенню.
На жаль, мене розлучили з сестрою: вона залишилась у Харкові, а мене евакуювали у безпечніше місце.
Я вдячна незнайомим людям, які регулярно нам допомагали.
До війни я працювала перукарем, але зараз не маю роботи.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.