Того дня я був дома, в Миколаєві. Спали вночі, коли все почалося. У перші дні війни народилась дитина. Ми виїхали на Західну Україну з малечею, якій виповнилось лише 7 днів. Проїхали за 2 дні більше 1000 кілометрів.
У Миколаєві зникла можливість отримувати воду після того, як російські фашисти підірвали водопровід, через який подавалась питна вода.
Нам доводилося нести відра та ходити 5 кілометрів до Південного Бугу, щоб набрати воду та принести її назад. І все це під постійними обстрілами, адже місто обстрілювали практично цілодобово.
Зараз я разом з родиною. Зворушило те, як наших жінок та дітей приймали люди на Західній Україні. Велика дяка ям за це.
Робота є. У планах немає нічого, що б хотілося змінити.
Особистих речей, фотографій чи предметів з війни, у мене не залишилось…
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.