«Просити у когось допомоги було соромно»

Мати з дочкою переїхали у безпечне місто, але й там без труднощів не обійшлося. 

Ми були вдома з донечкою: збиралися йти до школи після лікарняного. Донечка тяжко перенесла захворювання на COVID-19, більше місяця була вдома на дистанційному навчанні. Зібралися у школу – і на тобі…

Довелося зіткнутися з пошуком більш безпечного місця проживання на території нашої країни. Ми з донькою живемо вдвох, і розуміючи, що небезпека є скрізь, ми переїхали до міста Дніпро. Тим паче - була можливість зберегти роботу.

Перший час було важко. Заощаджень вистачило на оренду житла та найбільш необхідні потреби. У когось просити допомоги було соромно. Маючи знайомства у місті, я вирішила проблему з навчанням та наглядом за донькою, аби я мала змогу працювати, а вона не відчувала на собі всього жаху навколо.

Ми з дочкою живемо наразі окремо від її батька. Він живе в місті, але не допомагає нам зараз. А а на той час, коли було потрібна допомога, не мав, напевно, змоги. Мої хрещені батьки залишилися вдома. Маємо з ними зв'язок в телефонному режимі.

На даний момент я маю роботу – працюю майстром зміни на видавничо-поліграфічному виробництві. До цього жаху мала намір відкрити реєстрацію як юридична особа, але довелося відкласти на деякий час.

Про війну мені нагадують спогади про друзів, які віддали своє життя за рідну землю.