"Прошу Бога зупинити цю страшну війну та повернути кожного татка живого з цього пекла"

Чурашева Анастасія, 14 років, учениця 9-Б класу школи №51, м. Дніпро

Вчителька, що надихнула на написання - Беркут Юлія Іванівна

Конкурс есе "Війна в долі моєї родини"

Війна… Я прокинулась о 5 ранку через метушню батька, сльози молодшого брата, а мама складала документи та речі. Моє питання: «Що трапилося?». Відповідь мами була короткою, але разючою: « Розпочалася повномасштабна війна».

Доля … Декілька тижнів тому відсвяткували мій чотирнадцятий День народження. Я – звичайний підліток, який зранку хоче довше поспати, спілкуватись з подругами, побайдикувати. І я мушу усвідомити, що початок війни це: тато залишає родину – встаючи на захист батьківщини, матуся левову долю часу проводить на роботі та в родинних клопотах. Яка доля чекає на нас з братом попереду? Ще вчора, 23 лютого, хотілося вимолити в мамусі дозволу, щоб не йти до школи, бо не виконано якесь завдання. До школи не пішла. Та на жаль більше й не ходила у наступні місяці після тих подій.

Моя життєва позиція – перегляд новин, як життєва необхідність для розуміння ситуації в країні. Так, життя родини розділилось на «…До…» та «…Після…»

Родина – тільки дякуючи нашим мужнім захисникам, виваженим діям керівників усіх виконавчих органів, теплоті моїх рідних та близьких - тримаємося. Продовжуємо переховуватись від вибухів в укритті. Ми з братом навчилися відрізняти звуки про літаючих повз ракет та винищувачів, мамин погляд, коли дуже стурбований.

Понад усе вражає єдність та неабияка підтримка, а також взаємодопомога від незнайомих людей в такий складний для всіх час. Я вірю, що ми обов’язково Переможемо! Я прошу Бога зупинити цю страшну війну та повернути кожного татка живого з цього пекла.