Історії, які ви нам довірили
Тетяна не виїжджала зі Слов’янська під час бойових дій 2014 року, хоча тоді загинув її коханий. Цього разу теж залишилася вдома, бо старенький батько потребує допомоги
Мене звати Тетяна. Я проживаю в місті Слов'янську. Про евакуацію навіть не думала, хоча в місті неспокійно. Моєму батькові 85 років. Він теж тут живе. Я маю підтримувати його, бути поряд. Діти виїхали, бо за онуків страшно. Дорослі ж розуміють, що дещо можна перетерпіти, а маленькі діти дуже лякаються.
Повномасштабне вторгнення – наче продовження бойових дій 2014 року. Тоді загинув мій коханий. Війна – страшна річ.
Найбільше шокують руйнування від «прильотів» і те, що під час руйнувань гинуть люди.
У нас газу досі немає. Для приготування їжі використовую буржуйку. Хоча нам обіцяють, що вже найближчими будемо з газом. Електрика з перебоями, але є. Влітку її взагалі не було. Продукти харчування є. Маємо все, що виростили на городі. За гуманітарну допомогу дуже вдячні. Особлива подяка Фонду Ріната Ахметова.
Я без роботи. Непокоюся через це. У нас в місті багато підприємств було. Люди працювали, були забезпечені. Сподіваюся, що після війни будемо працювати, як і раніше.
Долати психологічні труднощі важко, але життя навчило це робити.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
