Мені сорок років. У мене є двоє синів і мати. Ми жили в місті Оріхів Запорізької області. Я працювала в районній газовій компанії. Про початок війни дізналася на роботі. Невдовзі почалися обстріли. Було страшно ходити на роботу. Працювали лише деякі магазини й аптеки, а потім і вони припинили роботу. Ціни на ринку зросли втричі. Було складно дістати ліки.
Меншого сина вивіз колишній чоловік. Старший у кінці березня поїхав з двоюрідним братом у Запоріжжя.
Я деякий час залишалася, бо не могла кинути підлеглих. 18 квітня мене й маму забрали волонтери. Я двічі їздила додому, щоб подивитися на стан квартири і забрати деякі речі. Хочеться миру і спокою.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.