Під час повномасштабного вторгнення Наталія разом із чоловіком та донькою жили у Кальміуському районі Маріуполя, в будинку навпроти військового госпіталю. На собі відчули кілька авіанальотів.
"Щодня донька питала: "Мамо, ми сьогодні не помремо?". І мені потрібно було їй так відповідати, щоб вона повірила".
Авіаудар по "Нептуну". Там був пункт прийому породіль. Одній з них на ногу впала плита. Лікар сказав, що ногу доведеться ампутувати. Тоді було багато загиблих.
"Ми не знали, що відбувається в сусідньому районі. Думала, що таке по всій Україні. Чи знає хто про нас? Хотіла зателефонувати мамі і сказати, що я жива. Нижче за військовий госпіталь ловив зв'язок. Але поки доварювала макарони, туди був приліт. Ми всі впали. Тож мамі я так і не зателефонувала", - згадує мешканка Маріуполя Наталія.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.