Історії, які ви нам довірили
Мені 36 років. Я з села Новомихайлівка Донецької області. У травні разом з донькою і мамою виїхала в Запоріжжя.
Росіяни обстрілювали наше село з першого дня війни. Було влучання у наш будинок. Після цього ми жили у шкільному підвалі. Коли стали бомбити школу, ми попросили односельця, щоб він вивіз нас. Той чоловік нікому не відмовляв. Він, ризикуючи життям, неодноразово вивозив людей із села.
Поки були в Новомихайлівці, то спочатку набирали воду з колодязів, а коли їх розбили – збирали дощову. Не було світла, зв’язку, газу.
Я працювала у школі. Зараз вона розбита. Мені виплачують 2/3 зарплати. Керівництво попередило, щоб шукала нову роботу. Ми живемо у гуртожитку. Через місяць закінчується термін проживання. Не знаємо, що робити далі. Повертатися нікуди: село знищене. Мрію, щоб закінчилася війна.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
