«Повернемо рідні землі та засіємо їх “золотою” пшеницею»

Русінова Мілана, учениця 10 класу Спеціалізованої загальноосвтіньої школи І-ІІІ ступенів №12 м. Хмельницького

Вчитель, що надихнув на написання есе - Добровольська Тамара Володимирівна

Моя Україна майбутнього

У цей важкий для нас час, як ніколи будуть влучними слова С. Вакарчука: “Україна – це вічність, не тільки сьогоднішня, але передусім майбутня і минула”. Це моя рідна земля, моя ненька, мій дім. І зараз серця українців обливаються кров’ю, плачуть за спричинений біль, за руйнування і загибель безстрашних воїнів. Сьогодні увесь люд мріє лише про одне – мир та перемогу. У такі важкі часи поняття “Миру” усі бачать і розуміють по різному.

Особисто для мене – це в першу чергу гармонія, взаєморозуміння і повага, дружні стосунки між людьми та націями. Це життя без страху за свою безпеку, можливість навчатися і розвиватися усім, хто цього бажає.

У сучасному світі, де усі змагаються за лідерство, моя Батьківщина повинна не пасти задніх. Навпаки, вона має відігравати ключову роль. Україна майбутнього – це держава, де усі громадяни матимуть можливість розвиватися в обраних ними напрямках, вивчати щось нове та обмінюватися своїми знаннями з представниками інших країн. А найголовніше, це не буде залежати від їх соціального становища та походження.

Наша держава радо відчинятиме двері всім талановитим та творчим, надавати їм можливість проявляти себе, втілювати їх ідеї та зберігати культурну спадщину. Адже розвиток мистецтва є важливою складовою суспільного життя.

В Україні майбутнього люди не будуть відмовляти собі в якісній медичній допомозі через брак коштів, батьки не будуть працювати за кордоном та просити гроші в інших, щоб урятувати свою дитину. А в усіх закладах повністю ліквідують хабарницьку систему.

Я вірю, що коли наша держава переможе, з’явиться стабільність, яка допоможе нам відбудовувати та розвивати економіку, а промисловість стане високотехнологічною. Ми зможемо покращити якість первинного сектора. Повернемо рідні землі та засіємо їх “золотою” пшеницею. Відновимо усі тонни втраченого зерна.

Буде прагнення до сталого розвитку та збереження природних ресурсів. Сподіваюся, що в Україні майбутнього краще ставитимуться до навколишнього середовища. Сортуватимуть сміття, зменшиться вирубка наших лісів. Проводитимуться постійні акції, під час яких люди садитимуть сотні і тисячі дерев. Більше річки та інші водойми в містах і поза ними не забруднюватимуть відходами з заводів.

Частіше відбуватимуться освітні кампанії щодо екологічної свідомості серед населення. Влада буде зацікавлена в підтримці досліджень у галузі екології. Уже в цьому році запустили перший в країні сміттєпереробний завод.

Я вважаю, що в оновленій Україні не буде хабарництва в усіх його проявах. А будь-які намагання їх здійснитися будуть зупинені. Суд та закони діятимуть в інтересах людей та поліції. Більше ніхто не матиме можливості відкупитися за правопорушення. Усі будуть рівні перед законом незалежно від їх соціального та матеріального статусу, посади. Люди не боятимуться патрульних. І я вірю, що в моїй рідній країні більше не знадобиться захист від самої ж поліції. Навпаки, люди усвідомлять, що це наша оборона.

Суспільство нарешті почне поважати цю складну роботу. Буде повністю забезпечена свобода слова. Народ знатиме, що може висловлювати свої думки та переживання з приводу влади або стану в країні. На жаль, зараз не усі в це вірять та мовчать.

Маю надію, що усі свідомо забудуть мову загарбника. Але це має бути не примусова українізація, а безпосередньо вибір кожного. Вже сьогодні молоді артисти популяризують українську мову серед підростаючого покоління. У нашій державі має зникнути внутрішній конфлікт між громадянами. У сучасній країні немає місця цькуванню за їх вибір релігії, зовнішнього вигляду чи орієнтації.

Зникне упереджене мислення щодо будь-яких питань. Зарплата та умови праці не залежатимуть від статі. Права усіх громадян мають бути рівними та однаково захищатися. Ми викоренимо систему звинувачення жертви.

Але щоб усього цього досягти необхідно докласти зусилля та не аби які. Кожен має працювати задля розвитку нашої держави. Поки безстрашні воїни боронять та відстоюють кордони, ми зобов’язані вести бій в тилу. Розвивати економіку, донатити в перевірені благодійні фонди, забезпечувати наших захисників усім необхідним. Українці повинні показати іншим державам нашу незламність, силу та бажання жити під мирним небом.

Необхідно, щоб вони побачили, що усі ті кошти та зброя надсилаються не даремно. Переможемо та відбудуємо Україну до рівня провідної держави. Щоб усі знали, що українці – нація незламних. І щоб більше ніхто навіть не подумав про можливість зазіхнути на наші землі та свободу.

Коли Україна переможе, я безумовно буду активно сприяти розвитку своєї Батьківщини. Буду працювати над тим, щоб підтримувати усі освітні та культурні ініціативи. Розвиватиму журналістику, допомагатиму розвитку сучасного мистецтва. Намагатимуся підтримувати малі підприємства та вірю, що моя допомога разом із діяльністю інших громадян зроблять нашу неньку сильною та процвітаючою країною, де люди почуватимуть себе щасливими та гідними.

Відбудуємо її без застарілих традицій та переконань. Адже, ми – це молоде, процвітаюче покоління зі свіжими та європейськими поглядами, яке прагне до світлого та щасливого майбутнього.

Тому знову ж таки, як казав відомий музикант Святослав Вакарчук: “Не дивіться на Україну, як на землю своїх батьків. Дивіться на неї, як на землю своїх дітей. І тоді прийдуть зміни.”

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/