Історії, які ви нам довірили
Ми жили у місті Торецьку звичайним життям. Як розпочалася війна, у квітні переїхали до Кривого Рогу.
Найважчим було усвідомлення того, що розпочалася війна. Вона у нас тривала з 2014 року. Іноді пострілювали, були якісь бойові дії. Але це було не повномасштабне вторгнення. Складно було усвідомити, що потрібно було евакуюватися з Торецька. Це ще до війни було зрозуміло, що з авіаобстрілами тут не впорається ніхто.
Води у місті не було з 2014 року. Подавали її по годинах. У 2022 носили воду у пляшках. Крім води, були ще інші турботи. Потрібно було організуватися, як відступ на фронті, щоб зберегти родину, час і фінанси.
Ми виїжджали самостійно. Спочатку дружина з дитиною виїхали евакуаційним автобусом, згодом я з тестем виїхав автомобілем. Був великий потік машин. Ми їхали у Дніпро дуже довго. Без обстрілів по дорозі. Коли виїжджали, в Торецьку були обстріли. Там будинки згоріли. В інтернеті це можна побачити.
Місто залишилось практично порожнє. Я приїжджав за теплими речами й побачив, що людей там майже немає.
У нашому будинку повилітали вікна, балкони. Поряд з будинком прилітали ракети, я бачив двометрові вирви. Люди і будинки втрачали, тому за ці вікна вже ніхто не думає.
Думаю, що наступного року до літа війна закінчиться. Це суто моя думка.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
