«Постійні тривоги, на цьому фоні, сльози, страх, невизначеність де жити, куди безпечніше поїхати»

Перша та найболюча зміна, що принесла нам війна - це втрата власного житла, нормального комфортного проживання у власній оселі. Дочка втратила свою дитячу кімнату з усілякими іграшками (ролики, самокат, велосипед, скейт, електромобіль та інше), тому що в орендоване житло все це не купиш, та й нема коштів. Ми вже вдруге переселенці, у 2014 з м. Макіївка, у 2022 з м. Маріуполя. Друга зміна - це окреме проживання чоловіка від мене та дітей. Через роботу він вимушений працювати у Донецькій області (на неокупованій території), а я з дітками сама мешкаю у Дніпрі, тут все ж безпечніше. Виїхали з Маріуполя, коли я була на 36 тижні вагітності, синочка народжувала у чужому місті та чужому помешканні, сама з новонародженою дитинкою та старшою донькою (зараз їй 8 років) мешкаю весь час.

Найважчими були переживання за пологи, де мені народжувати, як? Постійні тривоги, на цьому фоні, сльози, страх, невизначеність де жити, куди безпечніше поїхати. На момент пологів, це був березень 2022 року, велись активні бойові дії. Чоловіка поряд не було, щоб не втратити йому роботу та якісь гроші на існування сім’ї, він мусив залишатись у Донецькій області (на неокупованій території). На останніх тижнях вагітності і потім з новонародженою дитиною постійно доводилось спускатись з четвертого поверху до підвалу будинку. У пологовому також була сама, допомогти було нікому.