Пенсіонер-інвалід терпляче чекає повернення сина додому
Коли війна почалася у нас, літаки кружляли, бомбили, над дахом снаряди літали. Ми і в підвалах сиділи, але все пережили. Хоча й зараз важко, бо поруч тривають бойові дії. Але ми не тікали, так тут і були.
Я інвалід 1 групи, у мене гемодіаліз. Так, важко, але поки світло є, вода є – я і живу. А як цього не буде, то або тікати прийдеться, або на той світ вирушати.
Поки нам допомагають. Червоний Хрест і ООН привозили додому гуманітарну допомогу. Дякую дуже, тому що пенсія невелика.
Чекаю закінчення війни, щоб усі повернулися додому.
У мене син військовослужбовець, і в мене є гордість за нього, що виховав його таким, що він захищає свою Батьківщину.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.