«Подруга кричала в трубку, щоб я із сином терміново виїжджала, зараз буде обстріл»

У мене було 8 хвилин. Саме за стільки часу приїхало таксі. А за півгодини до цього я замішувала млинці, поки мені не зателефонувала подруга і не стала кричати, щоб ми із сином виїжджали, бо зараз у нас будуть обстріли. Вона мені кричала в трубку, що у них горить вже заправка, школа й супермаркет. А потім я побачила чорне небо від ворон і почула «бахи», що віддають луною.

Ватяні ноги, нудота і потрібно було щось робити. Я набрала номер таксі та збиралася за 8 хвилин. Ми їхали порожнім містом, підбираючи й підвозячи по ходу якихось людей. Я їхала до брата. Я тоді не знала, що там теж буде «весело».

Наступного ранку ми виїхали на море. І у нас не було валізи. Був пакет з документами, куртка, купальник і ноутбук.

Мій чоловік не поїхав з нами, бо вдома були кіт, кішка та п’ятеро ще сліпих кошенят. Він розповідав, як вони всі разом під час обстрілів сиділи. А коли кота викинуло вибуховою хвилею, чоловік його під обстрілами добу шукав. Знайшов під будинком в кущах.

У мого брата був неймовірної краси акваріум, і він перший час просив годувати рибок. Постійно запитував не про речі, які залишилися у квартирі, а про рибок. Але квартира була недалеко від аеропорту, і їздити, щоб годувати рибок, ставало все небезпечніше. І брат припинив просити, але я бачила, як йому було боляче.