"По дорозі бачив автомобілі, розчавлені танками"

Я маю другу групу інвалідності, дружина - третю. У 2014 році я ходив до військкомату, хотів захищати свою країну. Колись давно я служив на Далекому Сході. Я ще тоді роздивився тих нелюдів. Як вони кепкували з українців. Тоді ще вони нас ображали. 

Початок війни був страшним. Таких Сум я ще ніколи не бачив. У магазинах усе розбирали до нуля. Люди гребли все підряд. У нас самих теж не було ні круп, ні вермішелі, одна олія була. Сіро якось стало у місті. Ми кинулися виїжджати, а у нас зламався замок у внутрішніх дверях. Морочився довго з тими дверима. І сусіди приходили допомагали, але нарешті вибралися. 

Ми виїжджали дуже важко. Стояли на заправці у черзі дуже довго, але газу нам не вистачило. Хлопці мене спрямували на Лебедин. Доїжджаємо до Лебедина, а назустріч три танки їдуть, БТР і командирський уазик. Все опустилося. У дружини руки трусяться. Дивимося, хлопці наші. Якраз вони їхали захищати Сумський аеродром. Шість чоловік там і загинули. Це ми вже в новинах дивилися. 

Ми поїхали на два місяці у Сумську область. Я навідувався до Сум і по дорозі бачив автомобілі, розчавлені танками, пакети російські, які привозив мені брат військовий, коли служив у Комі АРСР. Коли приїхали в Суми, місто було не впізнати. Людей дуже мало. 

Неприємно вражають молоді чоловіки, які втікають від мобілізації, ховаються по селах. Хто ж тоді буде захищати твою родину? Мені 60 років, але я б пішов воювати. Мої племінники захищають Україну у лавах ЗСУ на Півдні і на Сході. У нас в Україні хороших людей дуже багато. І слава Богу. Вірю у наших хлопців і дівчат, які захищають нашу Україну. Вірю, що Перемога буде за нами!