Двадцять четвертого лютого я збиралася відмічати ювілей сину, якому виповнилось тридцять років. Але не судилося. Від першого дня війни моє селище було під обстрілами. Пів року я прожила в окупації. Росіяни приходили до мене додому та обшукували будинок. Що саме їм було потрібно, я не знаю.
Коли я побачила ЗСУ, я не могла повірити власним очам. Я не могла декілька годин заспокоїтись та плакала.
Зараз життя налагодилось, тримаємось.
Я вірю в перемогу ЗСУ та мир в Україні.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.