«Після другого вибуху я зрозуміла, що почалася війна»

Мені 29 років, я жила в місті Рубіжне. У мене була робота, я подорожувала, в мене було все. А починаючи з 2021 року кожен день читала в інтернеті, куди росія стягує техніку. В січні я вже була готова, що скоро почнеться війна, хоча багато хто з рідних не вірили. Я вже зібрала рюкзак. 23 лютого такий поганий настрій був, а на наступний день о п’ятій ранку пролунав вибух. 

Спочатку я подумала, що може, щось наснилося. Та потім був другий вибух, і я зрозуміла, що почалася війна. Взяла рюкзак, який готувала, хотіла викликати таксі, але воно вже не працювало. Був такий евакуаційний дизель, який мав нас вивезти з Рубіжного до Харкова, але його відмінили, і я доїхала дизелем до Сватового. Там військові сказали, що потрібно трішки почекати евакуаційний потяг до Львова. 

Я не знала, куди їду, де буду зупинятися, бо не в мене не було знайомих, де б я змогла зупинитися та пожити. У Львові спочатку жила в школі, де нас поселили, потім знайшла кімнату, потім влаштувалася на роботу і так тут і залишилася.

А я реально виїжджала без речей. У мене були документи, шкарпетки, труси - і все. Я їм сказала, що в мене немає штанів, немає в чому спати - і на другий день мені принесли те, що я їм казала. Відвели мене в магазин, купили там печива, ще щось… Я не думала, що так люди будуть допомагати. Насправді багато людей цікавилися, що потрібно. Я не очікувала, що буде така допомога.

Хочу, щоб ті, хто захищають нашу батьківщину, були здорові, цілі, поверталися з війни. Щоб не було людських жертв, щоб діти народжувалися, не хворіли, не страждали, та не знали, що таке війна.