"Під час окупації продуктів майже не було, стоїш у великій черзі і не знаєш за чим"

Я та моя родина із Херсона. Ранок почався з вибухів та жахливих новин по телебаченню. Ми не знали, що робити. Я зібрала тривожний рюкзачок. Здригалися від кожних гучних звуків, особливо дитина. Наступного дня почала шукати бомбосховище.

1 березня наш Херсон окупували. Наступні три тижні спали в бомбосховищі. Вранці підіймалися по черзі у квартиру, що привести себе до ладу.

Під час окупації продуктів майже не було, стоїш у великій черзі, та не знаєш, навіть, за чим. Продуктів майже не було. Можна було купити літр молока. Ковбаса - це делікатес, за скажені гроші. Через те, що ночували у бомбосховищі, то це постійний пил та бруд. Важко та страшно. Але найголовніше - це страх за власне життя!!

Окупанти по місту їздять на танках та БТР. Ввечері їздили по вулицях та світять ліхтарями у вікна.

З родиною переїхали під час окупації в Одесу. Виїжджали за допомогою волонтерів, бо власного транспорту немає. Вразила відкритість та щирість людей, які допомагають - це у самісеньке серце. До війни працювала керівником відділу постачання у дистрибуторській компанії.Наразі опановую новий фах - логістичну діяльність.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/