"Перед сном завжди плакала"

Новак Олександра

Запорізька гімназія № 49, 9 – Б клас

Вчитель, що надихнув на написання есе: Шинкаренко Олена Сергіївна

"Війна. Моя історія"

Я Олександра, або просто Саша(так називають мене друзі та близькі) з незламного Запоріжжя. Мабуть, у кожного з нас історії будуть схожі. Схожі саме за відчуттями в перші дні , за сприйняттям реальності. У перший день (так я називаю 24 лютого) я почула тривогу і зрозуміла, що почалась війна. Я відчувала страх та боялася, що мене може не стати. Моє життя стало якесь незвичне , особливо, коли ми дивились передачу про початок війни. Мені здавалось, що ракета прилетить до нас. Жах та нерозуміння….

Все змінилось, коли ми виїхали. На 4 день , усією родиною (нас 10 ) ми поїхали в невідомість. Тут я згадую «Мандри Гуллівера». Бо перед нами подорож, але не для відпочинку, подорож через безвихідь. Спочатку Польща . Три тижні , які ми там були, я навіть не пам’ятаю. Потім Італія. Містечко Каноніка-д’Адда. Саме тут ми перебували півтора року , цілих 18 місяців. Уявляєте, сонечко, оливки, усміхнені люди і спокій, тиша…. Але я дуже хотіла додому. Адаптація давалась нелегко. У мене багато братиків та сестричок, тому проблем «З ким проводити вільний час?» точно не було. Спочатку ми грали самостійно, потім почали спілкуватись з італійцями. Розмовляли через перекладач мови. Навчання італійської , то окрема історія . . Важко давалось, але точно знаю: «ЧАО» -це і привіт, і до побачення. А ще «ГРАЦІО» - дякую.

Дякували ми часто. Навчались онлайн в нашій рідній 49 гімназії. Спілкувались через ЗУМ з однокласниками, з класним керівником. Чула рідну мову) Перед сном завжди плакала, кожен день, бо дуже сильно хотіла додому. Хотіла, щоб війна закінчилась , і ми перемогли росію. А ми її переможемо. Я дякую Італії, яка нас гостинно зустріла. Там я вперше відвідала аквапарк, була з сестричками та братиками у літньому таборі. Але думками я завжди була в Запоріжжі.

Найщасливіший день – це 6 вересня. Я вдома, нарешті. Моя вулиця, мій дім, моє Запоріжжя. Вдома!!!!! Виходжу на уроки , а Олена Сергіївна каже: « Вітаємо ! Наша Саша повернулась. Раді тебе бачити!...»