"Особливо українці дбають про свою історію, переймаючи від видатних діячів найважливіше"

Анохін Артем

Запорізький академічний ліцей № 23, учень 10-А класу

Вчитель, який надихнув на написання есе: Денисенко Андрій Леонідович

«Чому бути українцем – це моя суперсила»

24 лютого 2022 року почалось повномасштабне вторгнення російських військ в Україну, але всі українці відповіли ворогу стократною силою. Ті, хто до початку війни ще не визначилися із громадянською позицією, остаточно вирішили, за кого вони у цьому конфлікті. Українці продемонстрували свою незламність духу усьому світові і довели: ми самі в праві вирішувати, що нам робити, а не слухатися вказівок інших. Окрім з'ясування ворогів, українці засвоїли дещо більш важливе – гордість за приналежність до українського народу. Бути українцем стало справжньою суперсилою. Кожна людина відкрила у собі те, за що вона любить Україну і українців, я – не виняток.

Я пишаюсь тим, що я українець. Я пишаюсь цим, тому що мені подобається українська мова, культура, історія, традиції, а головне – люди. Саме українські люди є творцями такого великого спадку, саме вони зараз підтримують і боронять Україну. Ми – українці, сильні духом. Саме через це я і пишаюсь усіма нами.

Цивільні жителі, в свою чергу, розповсюджують усе українське. Українською мовою почала розмовляти величезна кількість людей. Українські режисери показали всьому світові, що відбувається в Україні, показали усю гіркоту наших почуттів, показали нашу волю та мужність. Українські музиканти ще один раз довели усю милозвучність рідної мови, співаючи пісні не тільки про війну, а і про красу. Українська вишиванка набула масового поширення, яку носять вже не тільки в Україні. Українські культурні діячі заставили увесь світ полюбити культуру України і її народу. Наприклад, завдяки наполегливим діям українців, світова спільнота дізналась про картини новаторки Марії Примаченко, частка з яких була ледве врятована від знищення. Користувачі інтернету створюють меми – одиниці культурної інформації. Так, всі українці пам’ятають меми про «рускій воєнний корабль» чи «Чорнобаївку», які піднімали наш моральний дух.

Особливо українці дбають про свою історію, переймаючи від видатних діячів найважливіше – досвід, традиції та любов до Батьківщини. Ми цитуємо Шевченка і Симоненка, аналізуємо помилки влади УНР, щоб не повторити їх знову, та святкуємо Івана Купала. Складні обставини, у яких перебували наші предки, загартували нас сьогоднішніх. Ми пишаємося саме нашими героями і вшановуємо їхню пам’ять, перейменовуючи вулиці, ставлячи пам’ятники, малюючи витвори мистецтва тощо. Усі ці дії підтверджують нашу незламність; те, що ми можемо згуртуватися і стати пліч-о-пліч проти спільного ворога.

Я також намагаюсь не відставати від інших українців і допомагаю наблизити Перемогу. В інтернеті я принципово відмовляюсь від російського контенту та розповсюджую тільки українських авторів. Все більше у власному житті я використовую саме українську мову. Я із особливою увагою вчу історію України, аналізую твори українських митців. І, звісно, періодично я переказую власні гроші на певні збори. Можливо, мої дії не мають великого значення, але я впевнений, що схожих на мене людей багато, а група таких людей, як я, вже мають значний вплив у наближенні Перемоги.

Отже, чому бути українцем – це моя суперсила? Можна давати безліч відповідей на це питання, але я думаю, що відповіддю є єдність. Недаремно на телебаченні постійно акцентується увага саме на цьому. Термін українець/українка зближує нас, робить нас єдиними. Саме єдність робить таких суспільних істот, як людей, сильнішими. Ми можемо мати різний колір шкіри,

гендер, думки, але ми завжди будемо єдиними за національною ознакою. Потрібно пам’ятати, що ми всі є частинками великого єдиного українського суспільства, частинками, кожна з яких відіграє важливу роль у майбутньому України. Тому, у такий складний час, хто, як не ми, повинні продовжувати пишатися тим, що ми українці.