"Ось уже як два роки я не була дома і не бачила своїх друзів"

Доброго дня. Мене звати Алла, але люблю, коли батьки мене називають Ляля. Мені 10 років. Ось уже як два роки я не була дома і не бачила своїх друзів.

На новому місці мене перевели учитися в школу, де я учусь в 5 класі, ось вже чотири місяці, але друзів так і не знайшла таких, як були вдома.

У мене є сестра, її звати Саша, в цьому році вона поступила до коледжу. Маму звати Олена, а тата Ігор. Вони дома бувають тільки ввечері, бо багато працюють, щоб платити за житло, де ми проживаємо, і щоб нам хватало на їжу і одяг. Бо вони нас сильно люблять.

Ми втратили дім, де жили, також у мене був котик Дим, і там в мене було багато іграшок. Я перестала спокійно спати і дуже часто просипаюсь в ночі. Дуже сумую. Мрію я обернутися додому, щоб закінчилась війна, мої брати двоюрідні скоріше повернулися до нас. Мені хочеться корзинку фруктів і солодощів.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/