"Онучку почало трусити на нервовому грунті"

Початок війни сприйняв негативно, звісно. Продовжую жити, як і раніше. До війни у мене був інсульт, проблеми з тиском. Магазини і аптеки працюють нормально.

Покровське зараз - у зоні бойових дій, тому тут багато переселенців. Я сам переїхав до Покрова. Нікопольці приїжджають до нас, а ми - у Покров. Я виїхав після того, як у нас розбомбили одну садибу неподалік від мене. Влучив снаряд біля будинку. Дякувати Богові, жертв не було, але люди отримали тяжкі травми.

Я вдівець. Дочку відправив за кордон, тому що у Нікополі поряд з ними був розбомблений дім. Дочка травмована морально, а онучку почало трусити на нервовому грунті. Тому я вирішив їх відправити, а сам залишився. Я вже не в тому віці, щоб їздити.

Долати стрес сто грамів допомагає. Шарахнув, плюнув на все - і стресу немає.

Щодо майбутнього у мене дуже песимістичний настрій.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/