Історії, які ви нам довірили
Сім'я Ірини Русланівни дуже хотіла жити у власному будинку, але росіяни зруйнували ці мрії
Про початок війни ми дізнались зранку 24 лютого з інтернету. У цей день мої діти не пішли у школу і садочок. Старша донька також прийшла до нас, бо жила окремо на квартирі.
Я дуже хвилювалась за здоров'я і життя моїх дітей. Моя менша донька сильно захворіла через постійне перебування в холодному підвалі. В лікарні у неї виявили двосторонню пневмонію.
У старшої доньки почали боліти зуби, і ми навіть не могли вилікувати їх, бо не було лікарів.
Ми встигли купити трохи харчів, тому гуманітарної катастрофи у нас не було. На невеликий період ми виїжджали з рідного міста у більш спокійний населений пункт. Але згодом повернулись - коли трохи все заспокоїлось.
Наш будинок, який ми придбали за рік до цих страшних подій, зруйновано. Ми так і не встигли пожити в ньому, тому пообіцяли дітям, що відбудуємо його.
Нам пощастило, що на зв'язок зі мною вийшли мої далекі родичі, які дуже нам допомогли.
Я повинна була вийти з декрету, але у нас не працюють ні школи, ні садочки, тому мені довелося звільнитись. Надія - тільки на чоловіка, який дуже старається.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
