«Окупанти відкрили вогонь по нашому автомобілю»

Я з Пологів. Був приватним підприємцем. Окупанти забрали в мене вантажівку. Я залишився без засобів існування. Дружина хвора. Ми з нею виїхали в Запоріжжя. Вона лікується. Доньки й онуки також виїхали. На блокпостах росіяни змушували мене роздягатися: шукали татуювання на тілі.

Найбільше я запам’ятав третє березня. Ми поверталися додому. Не знали, що окупанти зайшли в місто. Вони відкрили вогонь по нашому автомобілю. Ми вискочили з нього. Слава Богу, вижили.

Ліків не було. Магазини були пограбовані. Другого березня зникло світло, а з’явилося тринадцятого. Води теж не стало. Був лише газ. Ми пекли хліб, бо купити його було неможливо.

Мабуть, найбільша трудність, – це хвороба жінки. Виплат не вистачає, а потрібно ж за квартиру платити. І морально тяжко, і фізично.

У Пологах залишилися друзі й кум. Коли телефоную їм, чую вибухи. Зараз там працюють магазини, але все подорожчало втричі.

Надіємося, що росіян скоро виженуть і ми повернемося. Щоранку прокидаємося з такими сподіваннями. А ночами мені сниться наш будинок. Дуже хочу додому.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/