Мені 37 років. Я мешкала з чоловіком і дитиною в Харкові. Після того, як у наш двір прилетів снаряд, ми виїхали у Кривий Ріг. Чужі люди відгукнулися, прийняли нас. Ми отримуємо допомогу. Спочатку не хотіли покидати батьків і рідний дім, а потім зробили це заради дитини.
24 лютого я прокинулася о п’ятій ранку від сильних вибухів. Потім зателефонували рідні. Так ми дізналися, що почалася війна.
Було страшно, коли ми сиділи в підвалі, а навколо вибухали снаряди. Шокує те, що росіяни цілеспрямовано вбивають мирних людей.
У перші дні багато магазинів було зачинено. А до тих, які працювали, стояли великі черги. Газ вимикали. Згодом усе налагодилося.
Війна розкидала нашу родину по всьому світу. Однак ми стали ще більше цінувати одне одного. Хочеться миру.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.