"О 5 ранку прокинулись від неймовірно гучних вибухів, тремтіло усе тіло"

На момент початку вторгнення я з дитиною перебувала у місті Харків, куди перемістилася з 2014 року, коли моє місто проживання стало окупованим( На момент вторгнення була з дитиною вдома, шокована неймовірно тим що сталося, тому як ніхто не очікував, що таке буде і що це буде вдруге зі мною. Почуття описати неможливо, як з 2014 року, коли ти узявши перше, що прийде в голову, біжиш куди очі дивляться.

Так і у 2022 спали з дитиною спокійно і о 5 ранку прокинулись від неймовірно гучних вибухів...тремтіло усе тіло страшне, слози просто рікою лились. Коли вже ти це переживаєш вдруге і міняєш місце проживання, то їхати вже нікуди не хотілось. І ось протримавшись з дитиною два страшних місяці кожного дня обстрілу, коли ми з дому не виходили зовсім місяць, а потім виходили постояти біля підізду і не далі, бо постійно стріляли. Виходили просто подихати повітрям. І одного дня після котрого обстрілу саме в наш будинок, в наш під'їзд прилетіла частина ракети, яка обрушила сусідці повністю стіну, її видно було з підізду, а в під'їзді було видно небо, було дуже гучно і дуже страшно. Тому дуже лячно таке переживати і дай бог, щоб скоріше це вже закінчилося🙏

Приліт в наш дім, страшні звуки, котрі ми чули щодня декілька місяців поспіль,коли ти спиш всі ці місяці на полу в коридорі в одязі... Так були дуже страшні перші місяці ,коли було все закрито і стояли неймовірні черги туди де хоть щось працювало і коли навіть в черзі стояла, були прильоти і треба було тікати.

Психологічний стан спочатку дуже був важкий і зараз страшно. Ббезпечно нажаль не відчуваєш себе.