«Нічого хорошого немає. Нам влаштували гетто»

Я вже й не згадаю, як почалася війна. Пам’ятаю, як летіли снаряди і вбили корів, як на нижній вулиці потрапило в будинок і розбило його, як вискакували в підвал.

Наш будинок не постраждав, щось залітало вночі, але я не звернула уваги. Вранці вийшла на подвір'я, а біля воріт невелика воронка, на веранді і в будинку були розбиті вікна, побило шифер. Ми вже звикли до того, що постійно недалеко щось вибухає.

Спочатку ми ховалися в підвалі, а потім плюнули і вирішили, що Бог дасть, те і буде. Не будеш же постійно бігати до підвалу? Минулого тижня [липень 2021] знову були обстріли. Не знаємо, куди воно летіло. Ми вскочили на нервах: один раз на початку третьої, другий раз о пів на п’яту ранку. Так і живемо. Вже звикли. Виживемо – виживемо, не виживемо – не виживемо, що Богом дано, те і буде. Прокинулися у двадцять хвилин на третю від гуркоту зброї. Куди і навіщо бігти?

Нічого хорошого немає. Нам влаштували гетто. На 200 метрів далі від городу нікуди не можемо піти. Ми оточені з усіх боків.

Яка безпека, якщо в будь-який момент може щось прилетіти? Або працюєш в городі, а чуєш, як свистять кулі.

Мріємо, щоб ми могли спілкуватися з родичами. У нас на тому боці проживає багато родичів: син, сестри, брат чоловіка. Ми чотири роки не можемо потрапити на цвинтар до батьків.

Ми старі, здоров’я вже немає. Чоловік після другого обширного інфаркту перехворів коронавірусом, багато грошей пішло на лікування. Ми потихеньку оремо і возимося з кізочками, щоб вижити. Добре ще, що взимку виділяють субсидії, а то взагалі було неможливо жити.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/