Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Поліна Киян

«Незламний дух української нації – це, як злива, що несе в собі енергію та силу»

переглядів: 21

Киян Поліна, учениця 11 класу Комунального закладу загальної середньої освіти «Розумівська гімназія «Темп» Долинської сільської ради Запорізької області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Назаренко Світлана Петрівна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Моя Україна – це не просто край, а казковий квітучий сад, де в кожній квітці живе частина нашої історії, де вітрила сільських хат переплітаються з нічними зірками, нагадуючи про те, що ми – частина великого космічного всесвіту. Щоденний таємничий танок сонячного проміння на золотистих полях, сповнених маків і лагідний шепіт дубових гаїв вкривають мою душу теплом та натхненням. Моя душа – це поля, засіяні піснями Кобзаря, де серце мого народу б'ється в ритмі весняної зливи…

Бути українкою – це плавати в безмежному морі національної гордості, де кожна хвиля – це наша історія, а кожен прибій – це випробування, яке ми обов’язково подолаємо – недаремно ж ми козацького роду.

Бути українкою - це не просто національність, це привілеї мати серце, наповнене незламною силою та мудрістю століть. Бути українкою – це природжена суперсила, що несе в собі магію золотавої осінньої хурделиці на дорозі життя. Це наче барвистий розмай рушника на вибілених часом стінах, який вказує на те, що наша історія  виткана тонкими нитками долі.

Я пишаюся тим, що належу до цієї величної нації, де кожен хвилюючий подих природи й кожна нота вишуканої музики пронизані духом вольності, гідності та незалежності.

Моє чутливе серце тонко відчуває голос великого Кобзаря, незламного Каменяра, дочки Прометея та мудрих філософів, які внесли вагомий вклад у розвиток української культури та мистецтва. Це не просто вибір, але свого роду доля, яку я несу, наче оберіг, вплетений у мереживо мого буття.

У чому ж та незламність духу і сила, що палає в грудях моєї нації? Наш народ, з давніх часів й до сьогодення, був загартований вогнем війн та випробовувань. Проте незламний дух української нації ніколи не згасав.

Він горів у кожному героїчному акорді бандури, у кожному  вірші, в якому відбивалася доля борців за свободу. Ми, українці, звикли до тяжких випробувань долі, але завжди виходили з цих битв, наближаючись до світлого джерела незалежності. Мабуть, тому що маємо палкі та гарячі серця, які палають у нас завжди, навіть коли навколо темрява.

Незламний дух української нації – це, як злива, що несе в собі енергію та силу. Ми, нащадки запорізьких козаків, стояли та завжди будемо стояти на варті своєї ідентичності, незалежно від того, які буревії часу не лягали б важким тягарем нам на плечі. Наш дух, наче гори на видноколі, завжди твердий і непохитний.

Ми, українці, несемо на своїх журавлиних крилах віру і надію тим, хто песимістично зазирає в очі мого народу. Моя суперсила – у тому, що я вірю, і я роблю.  Мої дії - це мої кроки на шляху до Перемоги. Це не тільки боротьба за територіальні межі, а й боротьба за  свободу душі та розуму. Це доказ того, що українська нація - це не просто географічна територія, але й колоритний мозаїчний образ, який збагачує кожного, хто має щастя відчувати його в собі. І я, як українка, з гордістю несу свою відповідальність перед минулим, теперішнім та майбутнім, даруючи світлу надію на краще майбутнє нашої прекрасної України.

Щоб забезпечити перемогу нашої нації, я роблю свій внесок у духовний розвиток нашого народу: навчаюся, щоб відродити його культурну спадщину, зберегти його унікальну мову та вишукані традиції; беру участь у благодійних акціях, щоб підтримати тих, хто потребує нашої допомоги, у конкурсах, щоб показати всьому світу могутність і велич нашої барвінкової мови, яка є мелодією нашого серця, віддзеркаленням нашої душі.

 І кожен день я несу свою цеглинку, вибудовуючи спільно із ЗСУ та простими українцями палац  Перемоги, вірячи, що моя Україна, як розквітлий сад, забуяє ще яскравіше та вишуканіше, що найкращі дні нашої Батьківщини – ще попереду, як яскравий ранок на обрії!

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Пришиб 2022 2023 Текст Історії мирних діти безпека та життєзабезпечення діти Конкурс есе 2023
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій