"Небо стало червоним, сильний вибух, я зрозуміла - війна"

Я була дома. У 4:55 пролунали дуже чутно вибухи. Вікна затрусилися. Потім небо стало червоним, сильний вибух, я зрозуміла - війна. 10 днів ми просиділи по підвалах, без світла, дуже складно було евакуватися, 19 годин стоячи, як в автобусі, шкода дітей, вони дуже були перелякані. 3 березня попали бід касетні снаряди, вибуховою хвилею несло декілька метрів, скло було всюди. Оце мабуть було найстрашніше.

Дай бог усім, хто приймав нас і у Львові, і в Полтаві, здоров'я, завжди була допомога. В Полтаві у нас не було ані посуду, ні ковдр, і одна сім'я дала нам все безкоштовно, я плакала, це було дуже зворушливо. Зараз частина моєї родини живе окремо від мене. Онука в Полтаві, я у Харкові. Я зараз працюю, 32 роки я співробітник Харківводоконалу.

У Львові мені подарували невеличкий плед, я з ним подорожую завжди. Він і зараз зі мною, наразі я у онуки в Полтаві. Він мені став дуже цінним.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/